Видалити книжку з кошика?
Можливо, ви натиснули цю кнопку випадково
Товар додано в кошик. Переглянути
Товар додано в обране. Переглянути
Разом: 0 грн
Кешбек на наступну покупку (для авторизованих користувачів) 0 грн
Чому для нас важливо перевидати працю Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі»
Світлана Стретович
Головна редакторка
Висловлюю подяку від нашої команди Видавництву імені Соломії Павличко «Основи» за партнерство та спільне видання цієї важливої праці, на повторний вихід якої ми чекали понад двадцять років.
Щиро – маємо за честь!
На третьому курсі нас, студентів університету Шевченка, відправили в Наукову бібліотеку імені Максимовича, – яку моя подруга ніжно називала «Максимка», – читати на вибір періодичні видання початку ХХ століття. Ми самі обирали назви газет і журналів, кому яка подобалася. Моя увага спинилася на альманасі «Українська хата», який виходив у Києві у 1909–1914 рр. Я замовила його в бібліотеці й чекала, щоб зробити ксерокс якоїсь статті зі старої періодики та закрити питання дисципліни.
Але коли почала читати публікації, пережила щирий культурний шок. Це було щось абсолютно несподіване й оригінальне! Сміливе й дотепне, дискусійне й професійне! Це були матеріали Миколи Євшана та Микити Шаповала з потужною критикою старшого покоління, народництва в цілому і Сергія Єфремова особисто, й пропагандою «людини вільної, розкутої», індивідуалізму, ніцшеанства – всього, що мені, третьокурсниці, дуже імпонувало ідейно. Це видання було чимось таким, про що мені ніхто не розповідав доти, та ще й в такій формі, що навіть сьогодні слова цих хлопців звучали б дуже зухвало. І це стало моєю особистою точкою відліку надовго.
Зрозуміло, що такі явища як «Українська хата» мав би пояснювати той чи та, хто має хист охопити контекст епохи, проаналізувати суть цього протистояння, щоб не скотитися в примітивне пояснення звичної критики поколінь, і водночас той чи та, хто дав би оцінку цьому явищу як такому, що мало великі перспективи, а зрештою лише фрагментарно розвинулося в українській літературі.
Старе та нове видання «Дискурсу модернізму в українській літературі»
Десь у ксероксах моєї пошукової роботи лежить зроблена тоді копія статті Соломії Павличко з журналу «Сучасність». Вона має назву «Від “модернізму” до модерности: теоретичний дискурс “Української хати”». Вона мені, студентці та пізніше здобувачці ступеня кандидата наук, показала, який рівень дискурсу мав би бути в дослідницькій праці. Авторський стиль Павличко підсвідомо я мала за еталон, коли снувала текст свого дисера і мені хотілося в умінні говорити про ідейні тектонічні плити української культури бути схожою на той науковий текст-бестселер, яким був для мене «Дискурс».
У 2007 році я купила в Науковій думці «Теорію літератури», видану Основами у 2002. На звороті написана олівцем вартість «35 грн». Зауважте, п’ять років після виходу з друку книга ще була у продажу.
І працюючи в університеті, у видавництві чи над навчальними програмами різних освітніх курсів – книга і постать Соломії Павличко завжди були незримо присутні як уособлення того, якими мають бути інтелектуальні праці й публічні інтелектуали. У інтенсивній підготовці програми «Історія української літератури», яку розробляла у 2022 році, я потягнулася діставати всі тематичні талмуди, щоб зробити круту фахову програму двох рівнів. Для початківців та досвідчених. Звісно, першою серед книжок була «Теорія літератури». Тоді вкотре від нашого знайомого прозвучала репліка, що він шукає перевидання Павличко за будь-які гроші, але, звісно ж, не може знайти.
…У роботі над цією книгою ми одразу знали, кого хочемо запросити до співпраці. І всюди це був один лише варіант. Передмова – лише літературний критик Євгеній Стасіневич (а з червня Євгеній ще й очільник Центру досліджень Соломії Павличко Видавництва «Основи»); обкладинка – лише художник Сергій Майдуков; редагування і коректура – лише Анастасія Ковалишин; макетування – лише Альона Олійник.
І так сталося, що готуючи кожний наступний етап, ми переживали одне і те ж відчуття: робота кожного з учасників команди була відповідальною та ювелірною. Відчуття причетності й долученості до цієї праці-бестселера, яка перевернула уявлення про українську літературу і те, якою може бути наукова праця, вивищує, мотивує міркувати над власною модерністю й мотивує не боятися бути незручним, якщо це ідея, а не епатаж.
«Дискурс модернізму в українській літературі» — знакове партнерське видання для старту нашого видавництва. Це перша пташка, яка є символічною, бо вона про тяглість поколінь, пошук всього оригінального та нестереотипного в собі та літературі, вона про модерне суспільство.
Зверніть увагу на пташку на обкладинці Сергія Майдукова.
…Можна відштовхнутися від «солов'їної мови», як матеріалу, з якого зібрана вся українська література… Перепрочитати його у вигляді дивного яскравого колажу. Я закладав і модерну естетику графіки, і літературу догори дриґом, і рух ідей, і ще – соловейка в міському середовищі. Тло – це вогні міста в розфокусі.
– цитую Сергія з нашого листування під час роботи над книгою.
Місто для «модернізму» та модерности, про які йдеться у праці Соломії Павличко – дуже важливі. У Дискурсі читаємо: «У європейських літературах урбанізм, як відомо, асоціюється з модернізмом. В українській, де перетворення сільської культури в міську ніколи остаточно не завершилося, ставлення до міста стало лакмусом позиції митця, а дискурс міста позначений глибоким і болісним конфліктом».
Нарешті ми з вами матимемо змогу перепрочитати Дискурс, поміркувати над тим, чому так болісно сприймалося таке прогресивне для свого часу дослідження і чи багато змінилося з моменту першої редакції монографії Соломії Павличко суто у сприйнятті нами літератури.
Запрошую до читання!
** У вже готовому до друку макеті «Дискурсу» мені впала в очі одна з перших приміток. Мова йшла про працю Павла Богацького, яка була видана у Нью-Йорку в 1955 році. Прізвище редактора «Української хати» було написане через першу голосну – «а». З помилкою чи хибодруком у його прізвищі. Хм, подумала, це, певно, через те, що примітки вносилися нами вручну. Почала перепровіряти, але в «Теорії літератури», яка живе на нашій поличці, все так само.
Я написала своєму офіційному опонентові дисертації професору Олегу Богуславському з проханням підтвердити мої припущення – Павло Богацький ніде не писався як «БАгацький» (?). І на обкладинці видання 1955 року, до якого відсилає текст, він таки через «о» (?). Відповідь я отримала миттєво. Так, це була одруківка. Багаторічна.
Здається, це знак, що колись дисертацію я захистила саме для цього: щоб колись у перевиданні Соломії Павличко це виправити.
Інші колонки
Підпишіться на розсилку,
щоб отримувати сповіщення
про передзамовлення, нові книжки та події!
Ви можете додати необмежену кількість адрес та отримувачів, але автозаповнення інформації про доставку працює лише з адресою за замовчуванням.
Ви можете додати необмежену кількість адрес та отримувачів, але автозаповнення інформації про доставку працює лише з адресою за замовчуванням.
Можливо, ви натиснули цю кнопку випадково. Можна мати необмежену кількість адрес, але лише одна буде за замовчуванням.
Ваші дані було оновлено, але не збережено. Можливо, ви помилилися?
Можливо, ви натиснули цю кнопку випадково. інформація про замовлення та накопичення кешбеку доступні лише у кабінеті.
Зіткнулися
з проблемою?
Повідомте нас.
Опишіть в листі на електронну пошту
help@stretovych.com, що трапилося, – і все
ми вирішимо.
Можливо, ви натиснули цю кнопку випадково. Історія замовлень та баланс кешбеку не збережуться, якщо зареєструватися повторно.