Що хотів сказати автор. Інтервʼю з Артуром Пройдаковим

Сьогодні в блозі говоримо з Артуром Пройдаковим — освітянином, який увійшов до ТОП-10 вчителів світу, і автором книги «Ну хто так робить!? Як навчити дитину вчитися». Про те, звідки бере початок ідея його книжки, як утримувати ритм письма поряд зі щоденною вчительською працею і чому важливо чути голос педагога «зсередини».

Запрошуємо до короткої розмови, що залишає по собі простір для власних висновків і рішень.

Поділіться історією задуму книжки.

Дуже хотів прочитати книжку від сучасних українських педагогів про нашу систему освіти, актуальні виклики та про те, на що треба звертати увагу в навчальному процесі та вихованні дітей. Та такої книжки на ринку не було. Тож протягом тривалого часу я думав, що варто поділитися власними думками й досвідом. Згодом познайомився зі Світланою Стретович, і ми одразу погодили ідеї майбутньої книжки.
Щиро сподіваюся, що в межах книжки зумів позначити основні ідеї мого педагогічного стилю та підходу, поділитися власним життєвим і професійним досвідом. А ще наповнив її практичними порадами, які можна застосовувати у своєму житті та перевірити відразу.

Найбільший виклик під час написання книги — це…

Дисципліна. Я дуже хотів писати щодня у визначений час. Але ніхто не скасовував проведення уроків та іншої повсякденної роботи. Тому старався писати або рано-вранці перед уроками, або виходив до кав`ярні на «вікна» між уроками і там намагався зосереджено писати.

Сподіваюся, що в межах книжки зумів позначити основні ідеї мого педагогічного стилю та підходу, поділитися власним життєвим і професійним досвідом. А ще наповнив її практичними порадами, які можна застосовувати у своєму житті та перевірити відразу.

Які питання / проблеми Вам було особливо важливо підсвітити?

Щиро переконаний, що окрім академічних знань, яким навчає школа, є й так звані мʼякі навички, які грають не менш важливу роль у становленні успішного майбутнього дитини. Тож мені важило говорити в книзі про них.

Також хотілося акцентувати на темі вибору школи для дитини. Це неоднозначне питання — узагальнити інформацію про той чи інший тип школи важко. До того ж, зараз ми перебуваємо в процесі змін, з’являються нові формати шкіл, нові запити від батьків, обумовлені війною і її викликами. Передбачаю, попри моє щире бажання вповні розкрити цю тему і допомогти батькам визначитись із навчальним закладом, через кілька років цей розділ книги потрібно буде актуалізувати і доповнити.

Які книжки у Вашій домашній бібліотеці?

Мої три кити: «Амадока» Софії Андрухович, «Стів Джобс» Волтера Айзексона та «Подолати минуле. Глобальна історія України» Ярослава Грицака. Нижче від них збираю полицю сучасної української літератури, окремо — полицю нонфікшн. А ще нижче — в зоні найлегшого доступу — полиця книжок для сина Марка.

Порадьте 3 книжки сучасним українським батькам.

1. «Вбити пересмішника» Гарпер Лі

Це класика американської літератури. Мені дуже імпонує образ Аттикуса Фінча, батька, який виховує двох дітей. Цікаво читати, цікаво зіставляти з власним досвідом батьківства. Хочеться тримати ось цей баланс між демократичністю і вимогливістю у вихованні дітей.

2. «Як бути класним татом» Влад Головін

Збірка історій від сучасних українських батьків про погляди на виховання. Мені подобається вивчати цей досвід та пробувати втілити в життя якісь ідеї, що відгукуються.

3. «Ми знайдемо свого Марселя» Інни Мірошниченко

Книжка, що подарувала багато корисних інсайтів, які можуть вплинути на наше позиціонування в процесі виховання. Окрім того, в Інни класний стиль написання.

Одна «золота» порада Артуру Пройдакову 10 років тому

Не боятися ризикувати і погоджуватися на цікаві пропозиції, які дають можливість «прокачатись». А ще вірити у свої сили та потенціал — ми справді часто занижуємо планку своїх очікувань. Якби 10 років тому мені сказали, що я видаватиму книжку або отримаю звання найкращого вчителя України, в жодному разі б не повірив. А дарма!